НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА ДОВГОСТРОКОВУ ПЕРСПЕКТИВУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

На правах рукопису
ПЕНЬКОВА Оксана Георгіївна

УДК: 338+338(477)

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА ДОВГОСТРОКОВУ ПЕРСПЕКТИВУ

Спеціальність 08.00.03 – економіка
та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Беседін В.Ф., доктор економічних
наук, професор

Київ - 2013

АНОТАЦІЯ

Пенькова О.Г. Науково-методологічні засади розроблення стратегії соціально-економічного розвитку на довгострокову перспективу – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка і управління національним господарством. – Науково-дослідний економічний інститут, 2013.
Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад формування стратегії соціально-економічного розвитку економіки України на довгострокову перспективу. В роботі досліджуються теоретичні основи стратегічного планування, визначаються сутність і поняття стратегії розвитку економіки, її роль і місце в управлінні розвитком економіки держави, сучасні вимоги до розроблення стратегії, наводиться досвід розроблення стратегічних документів (національних стратегій) в країнах світу, визначаються загальні риси стратегічного планування в зарубіжних країнах та надаються висновки і пропозиції для України.
Розроблені методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку України, а саме обґрунтовані функції стратегічного планування, запропонована системна логіка і принципи стратегічного планування, наведені структурні компоненти стратегії та визначені показники стратегічних планів.
Розглянуті зовнішні умови і внутрішні фактори виробництва, цілі і пріоритети економічного розвитку, заходи економічної політики, здійснений за одержаною методологією прогноз розвитку економіки до 2030 року за альтернативними варіантами, показані умови і перспективи реалізації комплексної стратегії розвитку економіки України.
Ключові слова: стратегія, стратегічне планування, методологічні засади, економічний розвиток, фактори, цілі, пріоритети, прогноз, заходи економічної політики, механізм реалізації.

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................... 5
Розділ 1. ТЕОРІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА.......................
14
1.1. Стратегічне планування в системі управління розвитком економіки держави...........……………………………………............
14
1.2. Історичний екскурс в розроблення теоретичних підходів до стратегічного управління....................................................................
24
1.3. Трансформація стратегії розвитку в умовах глобалізації і посилення уваги до інноваційного шляху розвитку…………….....
40
1.4. Досвід розроблення стратегічних документів (національних стратегій) в країнах світу……………………………………….......
69
Висновки до розділу 1..…………………………………................. 106
Розділ ІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ …………………………………………………………............

109
2.1. Функції стратегічного планування…………………….................. 109
2.2. Принципи стратегічного планування…………………………….... 119
2.3. Логіка стратегічного планування………………………................. 128
2.4. Система документів стратегічного планування і показників стратегії соціально-економічного розвитку України ...................
141
Висновки до розділу 2……………………………........................... 155
Розділ ІІІ. РЕСУРСИ, ЦІЛІ І ПРІОРИТЕТИ ДОВГОСТРОКОВОГО РОЗВИТКУ…………………………………...
158
3.1. Розвиток світової економіки. Довгострокові тенденції.………..... 160
3.2. Фактори виробництва. Оцінка потенціалу……………….............. 170
3.3. Цілі стратегічного планування розвитку економіки...................... 202
3.4. Пріоритети і напрями довгострокового розвитку.......................... 211
Висновки до розділу 3...………………………………….................. 218
Розділ ІY. ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ НА ДОВГОСТРОКОВУ ПЕРСПЕКТИВУ..................
220
4.1. Методи і моделі прогнозування ………………………………….… 220
4.2. Обґрунтування методологічних підходів щодо прогнозування основних макроекономічних показників на довгостроковий період………………………………………………………………….

226
4.3. Експериментальні розрахунки макроекономічних показників розвитку економіки України до 2030 року....................................
237
4.3.1. Прогноз розвитку економіки за тенденціями……………... 237
4.3.2. Формування базового варіанта прогнозу............................. 270
4.3.3. Прогноз інших макроекономічних показників за базовим варіантом..........................................................
279
Висновки до розділу 4................................................................... 282
Розділ Y. ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВА ПОБУДОВА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ…………………......................
283
5.1. Основні напрями вдосконалення довгострокової економічної політики
284
5.2. Пропозиції щодо розроблення довгострокових програм............... 289
5.2.1. Пропозиції до програми докорінної перебудови управління розвитком економіки.......................................
290
5.2.2. Пропозиції до інвестиційно-інноваційної програми........... 299
5.2.3. Пропозиції до соціальної програми.................................... 316
5.2.4. Пропозиції до програми структурно-технологічної перебудови економіки.........................................................
331
5.3. Оцінка потенційно можливого впливу заходів економічної політики на темпи зростання ВВП................................................
356
5.4. Формування альтернативних сценаріїв розвитку.......................... 363
5.5. Визначення основних макропоказників стратегії розвитку України на перспективу до 2030 року за альтернативними сценаріями......................................................................................

367
5.6. Умови і перспективи реалізації національної стратегії розвитку економіки України
374
5.6.1. Фінансово-грошові умови реалізації стратегії.................... 374
5.6.2. Важелі і інструменти економічної політики для реалізації стратегії..............................................................................
390
5.6.3. Орієнтири і обмеження стратегіям розвитку галузей,
сфер діяльності і регіонів...................................................
401
5.6.4. Етапи реалізації національної стратегії розвитку економіки України
408
Висновки до розділу 5................................................................... 411
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ.................................................................. 413
ЛІТЕРАТУРА........................................................................................... 419
ДОДАТКИ................................................................................................ 442

ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення високих темпів економічного зростання економіки та суспільного добробуту можливо лише при умові розробки та реалізації довгострокової стратегії розвитку, котра б визначала національні пріоритети, цілі та завдання щодо їх досягнення, а також враховувала як загальносвітові тенденції, так і національні особливості щодо наявних конкурентних переваг та ефективного використання ресурсів.
Тривалий час Україна не має науково обґрунтованої стратегії та чітко визначених державних пріоритетів розвитку. Розроблені за роки незалежності стратегії розвитку України не стали загальновизнаними, найважливіші проблеми формування стратегії не одержали належного теоретичного обґрунтування. Радикальні та всеохоплюючі перетворення, які відбулися в Україні на основі ліберальної моделі трансформації, хоча й призвели до кардинальних змін в політичній, соціальній та економічній системах, але показники розвитку економіки до початку ринкових перетворень все ж не були досягнуті. Залишаються актуальними завдання підвищення конкурентоспроможності національної економіки, дотримання вимог її безпеки, що особливо важливо в умовах активізації глобалізації та інтеграційних процесів. Саме тому проблематика формування стратегії довгострокового соціально-економічного розвитку країни є актуальною задачею економічної науки.
Проблеми становлення інноваційної моделі розвитку, трансформацій у структурі економіки, сучасні тенденції інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, а також питання розроблення стратегії соціально-економічного розвитку України, стратегічного розвитку окремих сфер та видів економічної діяльності, підприємств активно досліджуються в роботах вітчизняних вчених економістів В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Беседіна, В. Будкіна, І. Бураковського, А. Гальчинського, В. Геєця, Ю. Гончарова, І. Грищенко, М. Денисенка, О. Ємельянова, Я. Жаліла, І. Крючкової, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, І. Малого, І. Манцурова, А. Музиченка, В. Найдьонова, Б. Панасюка, Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Рудченка, В. Савчука, В. Семиноженка, В. Сіденка, М. Скрипниченко, А. Філіпенка, О. Чмир, О. Чубукової, Л. Шинкарук та інших. Проте, системного дослідження, котре б дозволило систематизувати та інтегрувати наявні теоретичні й практичні і, в кінцевому підсумку, науково обґрунтувати методологічні засади розроблення стратегії соціально-економічного розвитку України, на сьогодні бракує.
Таким чином, розроблення теоретико-методологічних засад стратегії соціально-економічного розвитку України за умов глобальних структурних трансформацій є дуже важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і зумовило вибір теми дисертації, її мету та задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з планами науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зокрема з темами: «Розроблення альтернативних варіантів прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньо- та довгостроковий період» (2008 р., № державної реєстрації 0108U006071; особистий внесок автора – розроблення прогнозу на довгострокову перспективу розвитку економіки України до 2030 р.), «Методичні рекомендації з розроблення національних та регіональних стратегій соціально-економічного розвитку» (2009 р., № державної реєстрації 0109U007926; особистий внесок автора – аналіз і розроблення методологічних засади формування національної стратегії розвитку України та стратегій регіонального розвитку), «Розроблення моделі макроекономічного прогнозування на довгостроковий період» (2011 р. № державної реєстрації 0111U003864; особистий внесок автора – розроблення методології і модельного апарату, експериментальні розрахунки макроекономічних показників до 2030 року).
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад формування стратегії соціально-економічного розвитку України на довгострокову перспективу.
Дослідження цієї мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
- визначити роль і місце стратегії в управлінні розвитком національної економіки;
- опанувати іноземний досвід стратегування процесів соціально-економічного розвитку в умовах глобалізації і розробити пропозиції щодо його використання з урахуванням особливостей, що склалися в Україні;
- визначити функції стратегії та основні принципи стратегічного планування розвитку економіки країни;
- обґрунтувати логічний підхід до розроблення і систему компонентів стратегії соціально-економічного розвитку країни;
- сформувати пропозиції до побудови збалансованої системи цілей і пріоритетів довгострокового економічного розвитку країни;
- проаналізувати довгострокові тенденції, виклики і загрози у розвитку світової економіки і визначити на цій основі припущення щодо їх потенційного впливу на розвиток економіки України;
- визначити ресурсні обмеження розвитку країни в довгостроковій перспективі;
- обґрунтувати найбільш прийнятні та достовірні методи та моделі щодо прогнозування основних макроекономічних показників на довгостроковий період;
- розробити пропозиції до обґрунтування заходів економічної політики з урахуванням зовнішніх та внутрішніх обмежень і ризиків за альтернативними сценаріями стратегічного розвитку;
- здійснити експериментальні прогнозні розрахунки показників розвитку економіки за умов реалізації заходів економічної політики при альтернативних сценаріях стратегічного розвитку і наявності ресурсних і часових обмежень;
- визначити основні передумови підвищення ефективності стратегічного планування розвитку економіки України на довгострокову перспективу.
Об’єктом дослідження є процес стратегічного управління розвитком економіки України на довгостроковий період.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і методичні положення щодо розроблення стратегії розвитку економіки на довгострокову перспективу.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є: головні положення і принципи теорії ринкової економіки, наукові праці вчених-економістів з питань стратегії розвитку економіки, фундаментальні дослідження наукових організацій відносно проблем розроблення стратегії соціально-економічного розвитку на довгострокову перспективу. В процесі дослідження використовувались системний підхід (при визначенні методологічних засад стратегічного планування, системи показників і планових документів), методи логічного узагальнення (при обґрунтуванні теоретичних засад стратегічного планування), аналізу і синтезу (при дослідженні стану і факторів розвитку економіки), статистичні (при прогнозуванні окремих показників), економіко-математичне моделювання (при прогнозуванні розвитку економіки на довгострокову перспективу), порівняльного аналізу (при порівнянні темпів розвитку), експертних оцінок (при виборі кола методів прогнозування).
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими результатами досліджень, що мають наукову новизну, можна вважати наступні:
вперше:
• розроблено методологічні засади стратегічного планування розвитку економіки на довгострокову перспективу, зміст яких полягає у формуванні цілісної системи довгострокового планування у складі таких компонентів як, аналіз ретроспективного періоду та сучасного стану, концептуальні положення (функції стратегії, принципи і логіка планування в умовах ринкової економіки), цілі і пріоритети розвитку; ресурсні обмеження; методи і моделі прогнозування розвитку економіки на довгострокову перспективу, можливе коло заходів економічної політики в умовах обмежених ресурсів, важелі та інструменти реалізації орієнтирів і завдань стратегії, що дозволило доповнити теорію управління національним господарством методами і моделями розроблення стратегії розвитку економіки на довгострокову перспективу;
• обґрунтовано методичні підходи щодо забезпечення збалансованого досягнення визначених цілей в процесі стратегічного планування розвитку національної економіки, зміст яких полягає у здійсненні комплексу послідовних ітерацій «від мети» і «від ресурсів» з метою вибору найбільш ефективних варіантів досягнення поставлених цілей при наявності обмежень на ресурси, що дозволяє наблизитись до оптимального рішення в умовах розроблення альтернативних варіантів розвитку і можливостей варіювання ресурсами та узгодження орієнтирів, завдань і ресурсів між суміжними рівнями влади і суб’єктами економіки до бажаної збалансованості цілей і ресурсів;
• запропоновано методологію прогнозування розвитку економіки на довгострокову перспективу, що базується на системному підході та охоплює сукупність послідовних етапів: визначення кола моделей прийнятних для довгострокового прогнозування; прогноз розвитку за окремими моделями; оброблення результатів мультимодельним методом; визначення й оцінка зовнішніх і внутрішніх припущень; розроблення базового варіанту розвитку. Дана методологія надає можливість з необмеженого кола результатів визначити середньозважений прогноз при очищенні множини окремих прогнозів від випадкових значень;
удосконалено:
• методичні підходи щодо процесу формування цілей і пріоритетів розвитку економіки, зміст яких полягає у запровадженні багаторівневого ітераційного алгоритму визначення типових і деталізованих цілей і пріоритетів та встановлення горизонтальних і вертикальних взаємозв’язків між ними; під ціллю розвитку соціально-економічної системи країни у роботі розуміється бажаний її стан, що узгоджений з потребами, об’єктивними законами розвитку, початковим станом, реальними умовами і ресурсними можливостями; цілі національного рівня доцільно визначати за результатами їх впливу на ВВП при додержанні встановлених соціальних стандартів, а пріоритети встановлюються відповідно цілям кожного рівня соціально-економічної системи. Це дозволить підвищити якість стратегічного управління в частині формування науково обґрунтованої системи ієрархічно пов’язаних несуперечливих та досяжних цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку країни;
• визначення та систематизацію функцій стратегічного планування розвитку економіки, а саме: наукове обґрунтування напрямів і механізмів реалізації довгострокової економічної політики держави; впорядкування дій органів державної влади у процесі реалізації стратегічних цілей соціально-економічного розвитку; узгодження цілей і задач розвитку у галузевому, відомчому, територіальному і часовому аспектах; встановлення цілей і пріоритетів в ув’язці з ресурсами; максимізація результатів при обмежених ресурсах; варіантна розробка шляхів розвитку економіки; передбачення механізмів реалізації стратегії; забезпечення ефективності економічного розвитку, що дозволило уточнити повноваження органів управління щодо регулювання соціально-економічного розвитку національної економіки;
• обґрунтування принципів стратегічного планування, зокрема, визначено чотири базових комплексних принципи (цілеспрямованість, системність, безперервність планування, адресність і контроль), які, на відміну від існуючих класифікацій (котрі характеризуються недостатньою чіткістю та ступенем деталізації), є необхідними і достатніми для здійснення процесу планування розвитку економіки;
• методичні підходи щодо програмно-цільової побудови стратегії розвитку економіки в частині формування та ранжирування за ступенем ефективності сценаріїв розвитку економіки, які визначаються відповідним набором заходів економічної політики шляхом додавання до визначального заходу інших заходів в умовах альтернативних обмежень ресурсів і часу, що дозволяє обґрунтувати та збалансувати за ресурсами довгострокові національні програми, які безпосередньо спрямовуються на реалізацію економічної політики держави;
отримало подальший розвиток:
• теоретичні положення щодо закономірностей та характерних особливостей стратегічного планування в системі регулювання розвитку національної економіки (стосовно: залежності цілей стратегії розвитку економіки від ступеня розвиненості країни; орієнтація на здійснення інноваційному шляху розвитку; необхідності конкретизації заходів стратегії; залежності структурних компонентів стратегії від цілей і напрямів розвитку), котрі ґрунтуються на оцінці практики зарубіжних країнах та дозволили розробити пропозиції для побудови системи стратегічного планування в Україні;
• методичні підходи щодо формування системи заходів реалізації економічної політики та здійснення оцінки їх ефективності, що передбачають стосовно кожного заходу обов’язкове обґрунтування концептуальних положень відносно його здійснення з визначенням критеріального індикатора та техніко-економічних показників, а також оцінку його впливу на динаміку ВВП. Реалізація такого підходу дозволяє обрати з альтернативних заходів найбільш ефективні та збалансувати витрати на реалізацію різних заходів економічної політики дотримуючись ресурсних обмежень;
• теоретичні та прикладні питання щодо формування стратегічних напрямів і обмежень стосовно розроблення стратегій розвитку галузей, сфер діяльності і регіонів, зміст яких полягає у необхідності виділення у Національній стратегії розвитку спеціального розділу, в якому напрями, орієнтири і завдання розподіляються за видами і сферами діяльності та за регіонами; такий підхід дає можливість отримати узгоджені за цілями і ресурсами плани розвитку на всіх рівнях управління економікою, які будуть збалансованими складовими частками усієї системи стратегічного планування.
Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що наукові розробки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо визначення і обґрунтування методологічних засад формування стратегії розвитку економіки на довгострокову перспективу. Основні положення і висновки дисертації були використані: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України - при підготовці прогнозів основних макроекономічних показників на довгострокову і середньострокову перспективу (довідка №3003-06/7985-12 від 06.03.2013 р.); НДЕІ Мінекономрозвитку України - при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 2/418 від 18.09.2012 p.); ТОВ «Центр Консалтингу» - при підготовці аналітичних матеріалів у процесі надання консалтингових послуг в частині оцінки ситуації розвитку економіки на довгостроковий період (довідка № 18/12-2012/1 від18.12.2013 р.); ТОВ «АРТ-АСИСТАНС» - при виборі напрямів майбутньої діяльності (довідка № 1-18/01/13 від 28 січня 2013 р.); ТОВ «ЄТК ТРЕЙД» - при розробці стратегії розвитку підприємства (довідка № 5678 від 28.01.2013 р.); в Уманському національному університеті садівництва – у процесі викладання навчальних курсів із дисциплін «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економічна теорія» (довідка № 20-06/854 від 19.09.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено теоретико-методологічні положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування стратегії соціально-економічного розвитку на довгостроковий період. Особистий внесок автора у спільних роботах наведений у переліку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інвестиції ХХІ століття в контексті програми ООН ЦРТ. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку в Україні» (м. Умань, 2006 р.), «Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі» (м. Полтава, 2007 р.), «Ринкова трансформація економіки АПК» (Харків, 2007 р.), «Економіка України: проблеми економічного зростання» (м. Умань, 2007 р.), «Проблеми інноваційного розвитку економіки України в умовах трансформації до світового економічного простору» (Умань, 2008 р.), «Економіка України: макропроблеми розвитку» (Умань, 2008 р.), «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (Умань, 2008 р.), «Економіка України: стратегічне планування» (Умань, 2008 р.), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні», (Київ, 2008 р.), «Стратегія і динаміка відтворення основних фондів: тенденції, аспекти, моделі економічного розвитку» (Харків, 2009 р.), «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (Київ, 2009 р.), «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин», (Умань, 2011 р.), «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 2012 р.), «Глобальные проблемы модернизации национальной экономики» (Тамбов, 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 49 опублікованих роботах, в тому числі в індивідуальній монографії обсягом 23,5 друк. арк, окремих розділах у 10 колективних монографіях обсягом 13,8 друк. арк., 26 статтях (в тому числі 22 одноосібних), які опубліковані в наукових фахових виданнях обсягом 19,2 друк. арк. та 2 статтях у закордонних періодичних фахових виданнях обсягом 1,1 друк. арк. Загальний обсяг публікацій 57,6 друк. арк, з них 52,3 друк. арк належить особисто дисертантові.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (242 найменування) та п’яти додатків. Основний зміст роботи викладено на 414 сторінках, робота містить 83 таблиці, 27 рисунків і схем.

Список литературы

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої проблеми – розроблення теоретичних та методологічних засад стратегічного планування, обґрунтування системи основних напрямів і заходів економічної політики в умовах обмежених ресурсів при цільової орієнтації на сталий розвиток економіки. Вона узагальнює і розвиває питання щодо концептуальних та організаційно-методичних підходів до стратегічного планування розвитку економіки країни.
Виконане дослідження дозволило зробити наступні висновки.
1. Стратегія є визначальним елементом управління розвитком національної економіки на шляху до її інтеграції у світовий економічний простір. Стратегію соціально-економічного розвитку в роботі визначено як документ, що містить систему довгострокових цілей розвитку країни, які ув’язані з наявними та потенційними ресурсами, а також напрямів, етапів і критеріїв (кількісних і якісних) досягнення поставлених цілей. Стратегія повинна розроблятися з урахуванням довгострокового прогнозу розвитку країни. Що стосується управлінських дій, операцій і процедур, здійснення яких покликане забезпечити досягнення поставлених цілей, то це відображається у програмно-планових документах системи державного регулювання, спрямованих на реалізацію стратегії.
2. Стратегування процесів соціально-економічного розвитку економіки в розвинених країнах було відмінним на різних етапах їх історичного та економічного розвитку. Якщо в 50-60 рр. ХХ століття переважали кейнсіанські методи регулювання, то зараз превалює комплексний підхід і застосовуються різні заходи та рецепти, які можна розглядати як свого роду синтез різних економічних теорій. В цих умовах головним комплексним інструментом державного регулювання стає стратегічне планування. Воно дозволяє: певною мірою передбачити майбутні події заздалегідь і підготуватися до них; визначити раціональну модель використання обмежених матеріальних, людських та фінансових ресурсів; досягти консенсусу різних груп в суспільстві при визначенні цілей, шляхів і заходів, необхідних для досягнення запланованого результату; визначити орієнтири, за якими можна визначити ефективність управління державного регулювання розвитку національної економіки.
Досвід стратегічного планування в різних країнах світу свідчить про використання різноманітних підходів до процесу розроблення національних стратегій. В одних країнах стратегія розробляється як всеосяжний та комплексний документ, де перелічуються всі основні проблеми розвитку країни і вказані шляхи їх розв’язання; в інших прийняті стратегії, що носять міжсекторіальний характер або ж виключно галузеві (відомчі) стратегії. Спільними ж рисами майже усіх досліджуваних національних стратегій є: декларування пріоритетності інноваційного шляху розвитку та необхідності підвищення якості життя населення, а характер інших пріоритетів і задач визначається ступенем розвитку країни та наявними проблемами; наявність індикаторів досягнення поставлених цілей; залежність обсягу та структури документу від характеру поставлених задач та наявності доповнюючих документів.
3. Основними функціями стратегічного планування є: реалізація економічної політики держави; впорядкування дій органів влади; узгодження цілей і задач розвитку у галузевому, відомчому, територіальному і часовому аспектах; встановлення цілей і пріоритетів, що узгоджуються з ресурсами; максимізація результатів при обмежених ресурсах; варіантна розробка шляхів розвитку економіки; передбачення механізмів реалізації стратегії. На основі детального аналізу в дисертації сформульовані основні принципи стратегічного планування, зокрема: цілеспрямованості у напряму максимізації результатів в умовах обмежених ресурсів; безперервності; забезпеченні системності усіх компонентів і етапності розроблення; передбачення адресності та контролю за виконанням завдань.
4. Логіку розроблення стратегії розвитку економіки України пропонується розглядати як пошук найбільш ефективних шляхів досягнення поставлених цілей при наявності обмежень на ресурси шляхом послідовних ітерацій «від мети» (зверху донизу) і «від ресурсів» (знизу нагору). Ця логіка планування передбачає аналіз вихідного стану економіки, тенденцій розвитку вітчизняного господарства і зовнішнього світу; визначення наявності і обсягів виробничих ресурсів на перспективний період (природні і трудові ресурси, капітал тощо); визначення цілей і пріоритетів розвитку; пошук збалансованих з ресурсами способів досягнення цілей виходячи з реалізації планованих заходів економічної політики; розроблення і доведення до суб’єктів економіки орієнтирів плану і планових преференцій; розроблення суб’єктами економіки власних планів; розроблення національних балансів і визначення пропонованого для затвердження варіанту стратегії; підготовка механізму реалізації стратегії розвитку.
З позицій системного підходу за ознаками відокремленості, функціонального призначення і завершеності окремих етапів сам процес розроблення стратегії доцільно розглядати як симбіоз наступних компонентів: аналіз; концепція; цілі розвитку; ресурси економіки; прогноз розвитку; заходи економічної політики; сценарії розвитку; національні довгострокові програми; прийняття рішення; механізм реалізації стратегії. Кожен з них має власну методологію розроблення, але всі вони складають єдиний ланцюг взаємозалежних і пов’язаних між собою елементів стратегічного планування. Тобто, всі індикатори і документи стратегічного планування повинні представляти єдину систему.
5. Аналіз існуючого стану економіки України засвідчив, що у довгостроковому періоді загальнонаціональною ціллю повинно бути підвищення якості життя населення, а загальнонаціональні пріоритети національного рівня повинні забезпечити поетапне підвищення стандартів життя, реформування управління економікою, створення сприятливого інвестиційного клімату, структурно-технологічну модернізацію економіки.
6. Оцінка потенційного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на динаміку ВВП України показала, що найбільш вагомий вплив у перспективі матимуть темпи розвитку світової економіки та кон’юнктура ринків продукції експорту, на що необхідно звертати увагу при плануванні розвитку держави. Значний негативний вплив в коротко- та середньостроковій перспективі матиме політична нестабільність, що визначатиме решту позицій внутрішніх припущень (вартість та доступність кредитних ресурсів; демографічну ситуацію (очікуване скорочення чисельності, «старіння» та посилення навантаження на працездатне населення; циклічні кризи; монетарна нестабільність). Показовим у цьому аспекті був 2005 р., коли спостерігалося різке зниження темпів приросту інвестицій (майже у 14 разів).
7. Оцінка і прогнозні розрахунки складових частин економічного потенціалу країни показали, що серед складових природно-ресурсного потенціалу в довгостроковій перспективі не стануть обмежуючими і матимуть значний експортний потенціал: мінерально-сировинна база України за умови використання інтенсивних методів видобутку, переробки і споживання корисних копалин, опанування і впровадження енергоощадних технологій; земельні ресурси за умови кардинальної перебудови сільського господарства шляхом інтенсифікації й інноваційної переорієнтації; лісові ресурси за умов політики раціонального користування; рекреаційні ресурси; агрокліматичні ресурси. Обмежуючими складовими природно-ресурсного потенціалу виступають водні ресурси.
Як показав аналіз та прогноз виробничого потенціалу України, навіть за умови кардинального поліпшення інвестиційного клімату у країні, стан та рівень засобів праці ще тривалий час будуть обмежувати можливості економічного зростання. Аналіз тенденцій розвитку трудового потенціалу України і прогнозні розрахунки дозволили зробити висновок, що він не буде обмежувальним фактором розвитку лише за умов його інтенсивного, а не екстенсивного використання, а також продовження активної соціальної політики, спрямованої на стимулювання народжуваності та підвищення якості життя населення. Оцінка наявного науково-технічного потенціалу виявила, що він не здатний забезпечити швидкого економічного зростання на інноваційній основі, а подальше ефективне використання цього фактору виробництва визначатиметься станом інституційного середовища.
8. Найбільш прийнятними і достовірними для довгострокового прогнозування є наступні методи і моделі: за методом аналогії зі світовим розвитком; за трендовими моделями; за середніми приростами; за еластичністю; за факторами виробництва з наступною обробкою отриманих результатів мультимодельним методом. Довгострокове прогнозування основних макроекономічних показників доцільно здійснювати за методологією, що розроблена у роботі: прогнозування варіанту розвитку за тенденціями; визначення і оцінка зовнішніх і внутрішніх припущень; розроблення базового варіанту розвитку; формування і оцінка заходів економічної політики; підготовка сценаріїв розвитку; прогноз ВВП і інших ОМЕП за варіантами розвитку; рекомендації щодо прийняття рішення.
9. В основу розроблення стратегії соціально-економічного розвитку країни повинен бути покладений сценарний підхід, що передбачає врахування результатів оцінки й прогнозу потенціалу, загроз та можливостей (внутрішніх і зовнішніх) розвитку економіки країни і визначення, з урахуванням наявних обмежень, впливу різних наборів заходів економічної політики на динаміку основних макроекономічних показників та досягнення цільового стану. Залежно від ступеня відповідності цільовому критерію та величини одержаного результату формуються основний та альтернативні варіанти стратегії розвитку. Поряд із розробленням стратегії економічного розвитку на довгострокову перспективу необхідно розроблювати у її складі державні довгострокові програми, що формуються за сферами діяльності чи функціональними ознаками.
10. Здійснено експериментальний прогноз розвитку економіки України на період до 2030 р. за альтернативними сценаріями (сценарій економічного прориву, сценарій переважно соціального спрямування і сценарій структурно-технологічної перебудови) показують значні можливості економічного розвитку країни, але потребують великих ресурсів і величезних зусиль влади. Варто відзначити, що найефективнішим є сценарій економічного прориву, за яким можна очікувати зростання ВВП у перспективі до 2030 р. у 3,7 рази. Таке завдання є досить напруженим, і воно може бути досягнуте за умов реалізації запропонованих заходів економічної політики. Розвиток економіки за сценарієм переважно соціального спрямування забезпечує зростання ВВП у 2,8 рази, але він не вирішує сучасних проблем розвитку України як у частині рівня життя, так і у відношенні до рівня економічного розвитку. Більш вірогідним є сценарій структурно-технологічної перебудови, розвиток за яким забезпечує зростання ВВП у 3,4 рази. Він є більш реальним по відношенню до сценарію економічного прориву й ефективнішим у порівнянні зі сценарієм переважно соціального спрямування.
11. Для підвищення ефективності стратегічного планування в Україні необхідно: 1) удосконалити законодавство, що регламентує підготовку прогнозних та програмних документів; 2) запровадити практику бюджетного планування відповідно до заздалегідь визначених орієнтирів соціально-економічної політики; 3) підвищити інституційну спроможність державних установ та фаховий рівень державних службовців в рамках запровадження нових механізмів стратегічного планування в практику роботи органів виконавчої влади.
Розроблення і практичне втілення в життя стратегічного планування в Україні для досягнення високої ефективності потребує розроблення і реалізації Державної програми стратегічного планування розвитку економіки України, яка б передбачала підготовку методичних матеріалів і відповідних документів для довго-, середньо- і короткострокового періодів розвитку, національного, галузевого і регіонального рівнів, підготовку і перепідготовку відповідних фахівців, експериментальну і практичну реалізацію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров І. О. Майбутнє України: стратегія поступу: монографія / [І О. Александров, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін.]. — Донецьк: Юго-Восток, 2008. — 304 c.
2. Аналітична доповідь «Довкілля України у 2010 році» [Електронний ресурс] / за ред. Ю.М. Остапчук. — К. : Держстат України, 2011. — 11 c. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/ operativ /operativ2011/ns_rik/analit/dovkillia_10.zip
3. Антонюк Л. Л. Еволюція теоретичних поглядів на конкурентоспроможність / Антонюк Л. Л. // Міжнародна економіка: наук. зб. / відп. ред. В. Є. Новицький. — К. : ІСЕМВ, 2001. — Вип. 28. — С. 211–222.
4. Арбузов С. Г. Систематизація ризиків національного іпотечного ринку / Арбузов С. Г. // Економічні науки: вісник Львівської держ. фін. акад. — Львів, 2007. — № 13. — С. 109–116.
5. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки / Ю.Архангельський // Економіка України. — 2004. — № 3. — С. 47–52.
6. Архангельський Ю. Про точність прогнозування розвитку економіки України на основі міжгалузевого балансу / Ю. Архангельський // Економіка України. — 2009. — № 7. — С. 29–37.
7. Базилевич В. Д. Метафізика економіки / В. Д. Базилевич, В.В. Ільін. — К. : Знання, 2007. — 718 с.
8. Белокопытова О. А. Непрерывность образования – условия воспроизводства в формировании человеческого капитала [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://comparative.edu.ru:9080/PortalWeb
9. Беседін В. Ф. Мультимодельне сценарне прогнозування макроекономічних показників розвитку економіки // Економіка України: проблеми економічного розвитку: кол. моногр. / за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка. — К.: НДЕІ, 2007. — С. 34–38.
10. Беседін В. Ф. Створення, становлення і трансформація системи планування в Україні (1921-1990 рр.) / В.Ф. Беседін // Економіка України. — 2002. — № 4. — С. 4–10.
11. Беседін В. Ф. Логіка стратегічного планування: сутність, реформування, напрями вдосконалення / В. Ф. Беседін, О. Г. Пенькова // Економіка та держава. — 2010. — № 10. — С. 9–14.
12. Беседін В. Ф. Методи аналізу розвитку економіки на макрорівні / В.Ф. Беседін // Економіка України: проблеми та перспективи інноваційного розвитку / відп. ред. В. Ф. Беседін, А. С. Музиченко. — К. : НДЕІ, 2011. — 193 с.
13. Беседін В. Ф. Проблеми реформування трубопровідного транспорту України / В. Беседін, С. Костров // Економіка України: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку: кол. моногр. / за ред. В. Ф. Бесєдіна, А. С. Музиченка. — К.: НДЕІ, 2007. — С. 105–117.
14. Беседін В. Ф. Створення, становлення і трансформація системи планування в Україні (1921-1990 рр.): [продовж.] / В. Ф. Беседін // Економіка України. — 2002. — № 5. — С. 4–9.
15. Біла С. Державне регулювання галузевої структури економіки України / С. Біла // Економіка України. — 2001. — № 5. — С. 30–38.
16. Бланк І. О. Інвестиційний менеджмент : підруч. / І. О. Бланк, Н. М. Гуляєва; заг.ред. А. А. Мазаракі. — К., 2003. — 397 с.
17. Бобылев С. Н. Экономика устойчивого развития: учеб. пособ. / С. Н. Бобылев, Э. В. Гирусов, Р. А. Перелет. — М.: Изд–во Ступени, 2004. — 303 с.
18. Богомазова В. М. Передумови прогнозу розвитку економіки України у середньостроковій перспективі / В. М. Богомазова // Формування ринкових відносин в Україні. — 2008. — № 4. — С. 50–57.
19. Болгария: тернистый путь реформ // Аптека: еженедельник. —2007. — 02 лип.
20. Будюк Ю. Г. Стратегія реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України : моногр. / Ю. Г. Будюк. — К.: Фенікс, 2009. — 112 с.
21. Варналій З. С. Інституційне забезпечення іпотечного кредитування в Україні / З. С. Варналій, В. Г. Кривенко // Наук. вісн. / Націон. ун–ту ДПС України (економіка, право). — К., 2009. — № 4(47). — С. 10–17.
22. Власова І. Особливості фінансування інноваційної сфери в розвинених країнах світу / І. Власова // Вісник КНТЕУ. — К., 2009. — №1. — С. 36–46.
23. Власюк О. С. Світова фінансово-економічна криза: виклики національній економіці та стратегія подолання / О. С. Власюк // Стратегічна панорама. — 2009. — № 1. — С. 24–31.
24. Волинський Г. Про конкурентні переваги в умовах глобалізації / Г. Волинський // Економіка України. — 2006. — № 12. — С. 68–72.
25. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи, методологічні аспекти / А. Гальчинський. — К. : Либідь, 2006. — 312 с.
26. Гальчинський А. Монетарна складова стратегії економічного розвитку / А. Гальчинський // Економіка України. — 2002. — № 7. — С. 4–9.
27. Гаманкова О. О. Роль страхування у забезпеченні соціального захисту населення / О. О. Гаманкова // Вісник Академії праці і соціальних відносин федерації профспілок України: наук.–практ. зб. — К., 2003. — № 3. — С.46–49.
28. Гейман О. А. Диагностика источников влияния внешнего и внутреннего окружения на тенденцию развития экономики Украины / О. А. Гейман // Бизнес-информ. — 2009. — № 7. — С. 3–7.
29. Гнатківський Б. Функціонування системи іпотечного кредитування в Україні / Б. Гнатківський // Формування ринкової економіки в Україні. — 2009. — № 19. — С. 179–187.
30. Гончар М. Диверсифікація постачання нафти до України / М. Гончар // Національна безпека і оборона. — 2009. — № 6 (110). — С. 54–59.
31. Гончарук Н. Chin-Chinom / Н. Гончарук // Контракти. — 2007. — № 1. — С. 10.
32. Горшкова Н. І. Сучасний стан та основні особливості системи стратегічного планування в Україні / Н. І. Горшкова, Н. П. Сітнікова, Т. В. Боліла // Економіка України: стратегічне планування / за ред. Беседіна В. Ф., Музиченка А. С. — К. : НДЕІ, 2008. — С. 10–22.
33. Гринів Л. С. Економіка України: національна стратегія розвитку=Economy of Ukraine: national strategy of development: [моногр.] / [Л.С. Гринів, О.В. Стефанишин, Ю.М. Гончар, М. В. Кічурчак та ін.]; Л.С. Гринів (ред.). — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. — 444 с.
34. Гриньков Д. Иподинамия. Ипотечный кризис в Украине оказался мифом – в первом полугодии 2008 года рынок ипотеки вырос на 26% / Д. Гриньков // Бизнес. — 2008. — № 31. — 04 авг.
35. Грищенко А. Пенсионная реформа в Украине затормозилась: гендиректор негосударственного пенсионного фонда / А. Грищенко // Status quo. — 2008. — № 4.
36. Дем’янишин В. Г. Модель системи фінансування охорони здоров’я: концептуальні засади й альтернативи / В. Г. Дем’янишин, Т. Д. Сіташ // Фінанси України. — 2011. — № 6. — С. 45–53.
37. Денисенко М. П. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні / М. П. Денисенко, Т. Є. Воронкова // Вісник ЖДТУ. — 2010. — № 1(51). — С. 1–6.
38. Державна земельна політика в Україні: стан і стратегія розвитку [Електронний ресурс] // Національна безпека і оборона. — 2009. — № 3. –– 17 с. — Режим доступу : http://razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal /NSD107_ukr_1.pdf
39. Державна програма розвитку земельних відносин в Україні на 2006-2015 роки : проект // Землеустрій і кадастр. — 2006. — №1. — С. 100–128.
40. Державна стратегія регіонального розвитку України 2004-2015 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ book/varnaly/034. — Назва з екрану.
41. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2010. Финансирование систем здравоохранения. Путь к всеобщему охвату населения медико-санитарной помощью. — Женева: ВОЗ, 2010. — 129 с.
42. Долішній М. Національна економіка в умовах глобалізації/ М. Долішній, М. Козоріз // Вісник НАН України. — 2002. — № 3. — С. 26–36.
43. Дрига С. Г. Становлення парадигми інноваційного розвитку вітчизняного підприємництва: макроекономічні передумови / С. Г. Дрига // Вісник Хмельницького нац. ун–ту. — Хмельницький, 2009. — № 4, Т. 2. — С. 269–275.
44. Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.]. — К. : НІСД, 2010. — 96 с.
45. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: у 5 т. Т. 3: Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки. — К., 1996. — 440 с.
46. Економічна енциклопедія: у 3 т. Т. 1 / редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 864 с.
47. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т. 2 / С. В. Мочерний, Я. С. Ларіна, О. А. Устенко, С. І. Юрій; за ред. С. В. Мочерного. — Львів: Світ, 2006. — 568 с.
48. Економічні тенденції. Соціально-економічний розвиток: світовий досвід, планування та прогнозування / кол. авт.: Сітнікова Н.П., Етокова О.В., Пасічник О.В. [та ін.]; ПРООН в Україні, Мін–во екон. України. — К.: В-во ПП «ЕКМО», 2005. — 116 с.
49. Емельянов А. С. Прогнозирование показателей с помощью моделей / А. С. Емельянов, В. Ф. Беседин, И. К. Бондарь. — К.: Наук. думка, 1984. — 316 с.
50. Емельянов А. С. Рынку нужна помощь … госплана / А. С. Ємельянов // Голос Украины. — 2012. — 4 фев. (№ 25).
51. Емельянов А. С. Эконометрия и прогнозирование / А. С. Емельянов. — М.: Экономика, 1985. — 208 с.
52. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]: розпорядження Кабінету Міністрів України №145-р. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi? nreg=145%E0-2006-%F0
53. Ерохина Е. А. Стадии развития открытой экономики и циклы: моногр. / Е. А. Ерохина. Н. Д. Кондратьева. — Томск: Водолей, 2001. — 181 с.
54. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : послання Президента України до ВРУ // Урядовий кур'єр. —2002. — № 100.
55. Ємельянов О. С. Особисто причетний...: Ринок України: історія та проблеми формування в публікаціях, наукових та службових доповідях автора / О. С. Ємельянов // Вісник фондового ринку. — К., 2002. — 623 с.
56. Жаліло Я. А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло. — К.: НІСД, 2005. — 388 с.
57. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: моногр. / Я. А. Жаліло. — К., 2003. — 362 с.
58. Железняк А. Д. Эволюция механизмов регулирования экономических систем под воздействием глобализации / А.Д. Железняк. — Саратов: Издат. центр СГСЭУ, 2006. — 108 с.
59. Жилінська О. Проблеми фіскального стимулювання розвитку інноваційного підприємництва в Україні / О. Жилінська, Д. Чеберкус // Банківська справа. — 2005. — № 6 (66). — С. 77–87.
60. Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка : навч. посіб. / Б. Ф. Заблоцький. — К. : Академ-видав, 2003. — 368 с.
61. Загальна характеристика лісів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/ article?art_id= 62921&cat_id=32867
62. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те, чого не маємо / Ю. Загоруйко // Дзеркало тижня. — 2006. — 7–13 жовт. (№ 38).
63. Запатріна І. Стратегія розвитку України: від планів до практичного втілення / І. Запатріна // Економіст. — 2007. — № 11. — С. 21–25.
64. Заповідники України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/finland/ua/9544.htm
65. Зарубежный опыт государственного прогнозирования, стратегического планирования и программирования : моногр. / под ред. С. Ю. Глазьева, Ю. В. Яковца. — М., 2008. — 124 с.
66. Земельний фонд України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id= 121570&cat_id=97786
67. Зеркалов Д. В. Глобальные проблемы: хрестом. в 5 кн. / Д. В. Зеркалов. — К.: Основа, 2009. — Кн. 2: Энергетическая безопасность. — 179 с.
68. Ільїн В. В. Фінансова цивілізація: людина, культура, суспільство / В. В. Ільїн. — К.: Книга, 2007. — 528 с.
69. Історико-культурний потенціал України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/finland/ua/9529.htm
70. Казахстан 2030. Процветание, безопасность и улучшение благосостояния всех казахстанцев [Электронный ресурс]: послание Президента страны народу Казахстана // Режим доступу: http://www.kazakhemb.org.il/?CategoryID=225&ArticleID=212.
71. Кальченко Т. В. Глобальна економіка: методологія системних досліджень : моногр. / Т. В. Кальченко. — К.: КНЕУ, 2006. — 248 с.
72. Касич А. О. Розвиток інвестиційно-інноваційних процесів в Україні: джерела, оцінка, перспективи: моногр. / А. О. Касич. — Кременчуг: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2008. — 406 с.
73. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. // Антология экономической классики. — М.: Эконов-Ключ, 1993. — С. 434.
74. Кириленко І. Г. Актуальні питання ринку земель сільськогосподарського призначення / І.Г. Кириленко // Економіка АПК. — 2009. — № 3. — С. 44–46.
75. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В. Ф. Кифяк. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. — 300 с.
76. Кінах А. К. Український прорив /А. К. Кінах. — К.: Три крапки, 2005. — 320 с.
77. Кіндзерський Ю. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні / Ю. Кіндзерський, Г. Паламарчук // Економіка України. — 2006. — № 8. — С. 19–30.
78. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання / Д. С. Добряк, О. П. Канаш, Д. І. Бабміндра, І. А. Розумний. — 2-ге вид., доп. — К.: Урожай, 2009. — 464 с.
79. Клинов В. Мировая экономика: прогноз до 2050 г. / В. Клинов // Вопросы экономики. — 2008. — № 5. — С. 62–79.
80. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська [та ін.]; за ред. Я. А. Жаліла. — К.: НІСД, 2005. — 388 с.
81. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / за ред. д-ра екон. наук І. В. Крючкової. — К.: Основа, 2007. — 488 с.
82. Концепция долгосрочного социально-экономического развития Российской Федерации на период до 2020 года [Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://www.economy.gov.ru/minec/press/doc1217949648141. — Назва з екрану.
83. Коржнев М. М. Природно-ресурсні обмеження розвитку України / М. М. Коржнев // Стратегічна панорама. — 2005. — № 1. — С. 88–93.
84. Кравченко В. Друге дихання Навуходоносора / В. Кравченко// Дзеркало тижня. — 2009. — 24 січ. (№2).
85. Краузе О. Зовнішня трудова міграція населення України / О. Краузе // Галицький економічний вісник. — 2010. — № 2 (27). — С. 26–34.
86. Крючкова І. Аутсайдери і лідери. Ціна п’ятивідсоткового економічного зростання в Україні / І. Крючкова // Дзеркало тижня. — 2006. — № 29 (608).
87. Кушерець Д. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / Д. Кушерець // Економіка та держава. — 2005. — № 10. — С. 16–22.
88. Ларин О. Н. Концепция транзитного потенциала транспортной системы / О. Н. Ларин // Известия Челябинского научного центра. — 2006. — № 4(34). — С. 125−127.
89. Лукашин Ю. Производственные функции в анализе мировой экономики / Ю. Лукашин, Л. Рахлина // Мировая экономика и международные отношения. — 2004. — № 1. — С. 17–27.
90. Лукович В. Шляхи впровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування / В. Лукович// Україна: аспекти праці. — 2011. — № 3. — С. 31–39.
91. Лукьяненко Д. По материалам медицинских изданий и базы нормативных документов ВР: перспективы украинской медицины / Д. Лукьяненко // Восточный проект. — 2007. — 13 дек.
92. Макаренко І. П. Макроекономічні умови формування та управління розвитком НІС: моногр. / І. П. Макаренко. — К. : Інтертехнологія, 2009. — 320 с.
93. Макогон Ю. В Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / Ю. В. Макогон, В. В. Дергачева, Е. А. Пашко; под науч. ред. Ю. В. Макогона. — Донецк: ДонНУ, 2006. — 260 с.
94. Макроэкономические счета, анализ и прогнозирование. — Австрия: объединенный Венский ин–т МВФ, 2000. — 34 с.
95. Малиш Н. А. Макроекономіка: навч. посіб. / Н. А. Малиш. — 2–ге вид. випр. — К.: МАУП, 2004. — 184 с.
96. Мамутов В. Про поєднання держрегулювання і ринкової саморегуляції / В. Мамутов // Економіка України. — 2006. — № 1. — С. 59–66.
97. Манцуров І. Статистичне дослідження факторів інтенсивного відтворення в економіці України / І. Манцуров // Журнал Європейської економіки. — 2006. — Т. 5 (1). — С. 19–29.
98. Манцуров І. Г. Статистика економічного зростання та конкурентоспроможності країни: моногр. / І. Г. Манцуров. — К. : КНЕУ, 2006. — 392 с.
99. Маровгулов В. Н. Факторы конкурентоспособности национальной экономики / В. Н. Маровгулов // Инновационный фактор национальной и региональной конкурентоспособности России: матер. Междунар. науч.-практ. конф. — Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 2006. — Ч. 2. — С. 355.
100. Матюшок В. М. Проблемы стратегии экономического развития России в условиях глобализации: моногр. / В. М. Матюшок. — М. : Изд-во РУДН, 2002. — 368 с.
101. Методика розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом і за доходами [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.kmu.gov.ua.
102. Мировая экономика: прогноз до 2020 года / под ред. акад. А. А. Дынкина / ИМЭМО РАН. — М. : Магистр, 2007. — 429 с.
103. Могилевкин И. М. Транспорт. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет / под. ред. И. С. Королева. — М.: Экономистъ, 2003. — 604 с.
104. Молдова: ради выживания нации // Киевские Ведомости. — 2008. — 08 мая.
105. Мороз В. М. Конкурентна політика як складова механізму трансформації соціально-економічного розвитку України / В. М. Мороз // Механізми прийняття управлінських рішень органами державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіонів: [моногр.] / А. О. Дєгтяр, О. Ю. Амосов, В. М. Мартиненко [та ін.]; за заг. ред. А. О. Дєгтяря. — Х.: Вид-во ХРІ НАДУ «Магістр», 2006. — С. 170–187.
106. Музиченко А. С. Державне регулювання інвестиційної діяльності / А. С. Музиченко. — К. : Науковий світ, 2001. — 345 с.
107. Мунтіян В. І. Конкурентоспроможність національної економіки, як головний критерій економічної безпеки / В. І. Мунтіян // Механізм регулювання економіки. — 2009. — № 2. — С. 158–174.
108. Найдьонов В. С. Інфляція і монетаризм / В. С. Найдьонов, А. Ю. Сменковський. — К. : Вид–во НАДУ, 2003. — 320 с .
109. Наконечний С. І. Економетрія: підруч. / С. І. Наконечний, Т. О. Терещенко, Т. П. Романюк. — Вид. 3-тє, доп. та перероб. — К.: КНЕУ, 2005. — 520 с.
110. Наумкіна С. Глобалізація: тенденції інтеграції, універсалізації та поляризації сучасного світу / С. Наумкіна, Ю. Ткачук // Політичний менеджмент. — 2005. — № 6 (15). — C. 121–128.
111. Національна Доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху до соціального залучення» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.undp.org.ua/files/ua_95644NHDR_2011_Ukr.pdf
112. Національна інноваційна система: зарубіжний досвід, стан в Україні: аналітичні матеріали до Парламентських слухань / [В. М. Геєць, Л. І. Федулова, Ю. М. Бажал та ін.] ; НАН України, Ін–т економіки і прогнозування. — К., 2007. — 184 с.
113. Національний атлас України. — К.: ДНВП «Картографія», 2007. — 440 с.
114. Никифоров А. Є. Інноваційна діяльність: теорія і практика державного управління: моногр. / А. Є. Никифоров. — К.: КНЕУ, 2010. — 420 с.
115. Новосельцева Г. Б. Проблемы государственного регулирования экономики в условиях глобализации / Г. Б. Новосельцева // Современная экономика: [прилож. к журн. «Экономические науки»]. — 2004. — № 1. — С. 1–7.
116. О системе государственного планирования в Республике Казахстан» : указ Президента Республики Казахстан от 18 июн. 2009 г. № 827 // Казахстанская правда. — 2009. — № 151 (25895).
117. Ормоцадзе М. Медицинский раздор. Лайфовые компании могут отстранить от обязательного медицинского страхования / М. Ормоцадзе // Деловая столица. — 2008. — 23 июн.
118. Основи системного підходу до розгляду складних соціально-економічних систем: навч.-метод. посіб. / укл.: Беседін В. Ф. — К.: НДЕІ Мін–ва економіки України, 2010. — 50 c.
119. Основные параметры прогноза социально-экономического развития Российской федерации на период до 2020-2030 гг. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://macro@economy.gov.ru.
120. Павлов В. І. Економічний потенціал регіону: діагностика та реалізація / В. І. Павлов, С. О. Лукін / відп. ред. М. І. Долішній. — Луцьк : Надстир’я, 2002.— 160 с.
121. Павлюк К. В. Розвиток державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров’я / К. В. Павлюк, О. В. Степанова // Фінанси України. — 2011. — № 2. — С. 43–55.
122. Панасюк Б. Економічна політика в Україні наприкінці ХХ століття. — К.: Новий друк, 2002. — 744 с.
123. Панасюк Б. Я. Економічне прогнозування в Україні // Б. Я. Панасюк // Вісник аграрної науки. — 2006. — № 9. — С. 67–72.
124. Панасюк Б. Я. Планирование: становление и развитие / Б. Я. Панасюк; Госкомэкономики УССР, НИЭИ. — К.: Наук. думка, 1990. — 164 с.
125. Пахомов С. Державна стратегія формування національної моделі «нової» економіки // Тр. Міжнар. наук. конф. «Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку», м. Київ, 25 лют. 2003 р. — К.: ІСМВ НАУ України, 2003. — С. 55–56.
126. Пахомов Ю. М. Взгляд на трансформации в Украине с позиций глобализации / Ю. М. Пахомов // Стратегія економічного розвитку України. — К.: КНЕУ, 2002. — Вип. 1(8). — С. 19–29.
127. Пенькова О. Г. Прогнозування розвитку економіки у складі стратегії економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу/ О.Г. Пенькова // Економіка України: стратегічне планування: кол. моногр. / за ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка. — К.: НДЕІ. — 2008. — С. 60–69.
128. Пенькова О. Г. Система показників стратегічного планування на довгострокову перспективу / О. Г. Пенькова // Формування ринкових відносин в Україні. — 2010. — № 7–8. — С. 3–8.
129. Перебора С. В. Народногосподарське та економічне значення лісів України / С.В. Перебора // Наук. вісник НЛУУ. — 2006. — Вип. 16. — С. 218–221.
130. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні / А. А. Пересада. — К.: Лібра, 1998. — 389 с.
131. Перспективы развития мировой экономики [Электронный ресурс]: бюлл. основных прогнозов ПРМЭ, июль 2010 г. — Режим доступа : http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/weo/2010/update/02/pdf/0710r.pdf.
132. Пила В. І. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика / В. І. Пила, О. С. Чмир. — К.: КДТЕУ, 1998. — 327 с.
133. Пирожков С. Проблеми реалізації транзитного потенціалу України у контексті розширення ЄС і формування ЄЕП / С. Пирожков, Д. Прейгер, І. Малярчук // Економіка України. — 2005. — № 3. — С. 4–20.
134. Пирожков С. І. Проблеми адаптації України до глобального економічного простору / С. І. Пирожков, А. І. Сухоруков // Стратегічна панорама. — 2003. — № 3–4. — С. 98–105.
135. Повестка дня // Эксперт Украина. — 2008. — № 39. — С. 12.
136. Показники діяльності з видів страхування за 2006–2008 рр. [Електронний ресурс] : сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. — Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua /fileadmin/downloads/brok_2006.xls.
137. Полищук А. Как поделить пирог медицинского страхования?/ А. Полищук // Кіевскій Телеграфъ. — 2008. — 23 фев.
138. Полунєєв Ю. Технологія економічного прориву/ Ю. Полунєєв // Дзеркало тижня. — 2006. — № 41 (620). — С. 8.
139. Польша: лечатся из подоходного налога // Киевские Ведомости. — 2008. — 08 мая.
140. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко та ін. — К.: РВПС України НАН України, 1999. — 716 с.
141. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: закон України від 23 берез. 2000 р. №1602-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 25. — Ст. 195.
142. Про державне прогнозування та стратегічне планування» [Електронний ресурс]: проект Закону України — Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36957.
143. Про державні цільові програми: закон України від 18.03.2004 р. // Урядовий кур’єр. — 2004. — № 75.
144. Про затвердження Державної цільової програми «Ліси України» на 2010–2015 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 р. № 977 // Офіційний вісник України. — 2009. — № 72. — С. 5.
145. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року: закон України // Голос України. — 2011. — № 92.
146. Про затвердження Програми диверсифікації джерел постачання нафти в Україну на період до 2015 року [Електронний ресурс]: постанова Кабінету Міністрів України від 8 листоп. 2006 р №1572. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1572-2006-%EF
147. Про захист економічної конкуренції: закон України // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 12. — С. 242–264.
148. Про комплексні заходи щодо реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року [Електронний ресурс]: постанова Кабінету Міністрів України від 10 лип. 1997 р. №731. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=731-97-%EF
149. Про Концепцію розвитку водного господарства України: постанова ВРУ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №8. — Ст. 54.
150. Про схвалення Концепції створення національної системи іпотечного кредитування [Електронний ресурс]: розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серп. 2004 р. № 559-р. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. — Назва з екрану.
151. Проблеми, що стримують розвиток іпотечного кредитного ринку [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.carpathia. gov.ua/ua/publication/print/1414.htm.
152. Прогнозування і розробка програм / за ред. Беседіна В. Ф. — К.: Наук. світ, 2000. — 468 с.
153. Прямые инностранные инвестиции в России [Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://www.prime-tass.ru. — Назва з екрану.
154. Рибачук А. В. Глобальна виробнича інфраструктура як об’єкт економічної безпеки світового співтовариства / А. В. Рибачук // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 1 (91). — С. 49–58.
155. Рожкова С. Анализ мирового опыта использования государственно-частного партнерства в различных отраслях экономики / С. Рожкова // Рынок ценных бумаг. — 2008. — №1 (352).
156. Розвиток туристичного бізнесу регіону: навч. посіб. / за ред. д. е. н., проф. Школи І. М. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. — 292 с.
157. Розенфельд О.І. Экономическая оценка минеральных ресурсов/ О.І. Розенфельд, Д.К. Русанов. — М.: Недра, 1989. — 127 с.
158. Савельєв Є. В. Європейська інтеграція і маркетинг: наук. нариси / Є. В. Савельєв. — Тернопіль: Карт–бланк, 2003. — 482 с.
159. Савич В. І. Іпотечне кредитування в Україні: суперечності та тенденції розвитку: моногр. / В. І. Савич. — Івано-Франківськ, ІМЕ «Галицька ак